Володимир Гончаренко Чотирнадцята жменя приказок

Володимир Гончаренко
Чотирнадцята жменя приказок

Баба винувата, що не заметена хата.

Баба вік гуляє, а дід вік страждає.

Баба вловила, в міх положила, а воно – пурх.

Баба вловила, та використати не зуміла.

Баба ворожила та ворожбенним не дорожила.

Баба ворожила та й головою наложила.

Баба ворожила, а піп її гріхи зняв.

Баба впала з печі дідові на плечі.

Баба всіх жаліє, а баби ніхто пожаліти не вміє.

Баба всіх жаліла, а бабу ніхто не пожаліє.

Баба гадала та у гадалки всі гроші позалишала.

Баба гірше скаженого їжака: хоч не вкусить, так наляка.

Баба гнівалася на торг, а торг того і не відає.

Баба говорить – чорт її вірить.

Баба гріє свої старечі кості на помості.

Баба гріється на сонці, а дід на лежанці.

Баба грішить, а дід гріхи замолювати спішить.

Баба діда б’є, що пізно встає.

Баба діда переводить, а дід жир заводить.

Баба діда питається, чого він з поля пізно вертається.

Баба дідові кочергою горба правила.

Баба Журжинська взяла за роги бика.

Баба з  Воронинців наловила весною багато ворон.

Баба з  Млієва судову справу затіяла.

Баба з  Таращі, живе там, де жиди пропащі.

Баба з  Хлерківки підбила сама собі підківки.

Баба з Бабанки зустрічає сонячні ранки.

Баба з Бабичів завжди на свято напече калачів.

Баба з Байбузів, подарувала хлопцям чимало гарбузів.

Баба з Басів, вміє підбирати гарних голосів.

Баба з Баштечок, має кілька овечок.

Баба з Безбородьок, має гарний город.

Баба з Березівки каже, що не буде з баби дівки.

Баба з Березняків слідкує, щоб кожен у церкві відговів.