субота, 30 листопада 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО МОЛИТВА


Володимир ГОНЧАРЕНКО
МОЛИТВА

МОЛИТВА ВОЛОДИМИРА ЩАСЛИВОГО

(3 липня н. ст. –  20 червня  ст..ст.)

Перед світанком на день мого народження 3 липня 2013 року, коли мені виповнювалося 75 років,  приснився мені божественно дивний сон. Нібито я стою на Тарасовій горі. Поруч пам’ятник поета. Наді мною чисте голубе небо, ніби пронизане золотим сяйвом сонця. Переді мною широкоплинно несе свої води Дніпро, хлюпочучи грайливими хвильками своє срібне багатство. Свіже повітря, настояне на травах і квітах. А до мене чи то від пам’ятника, чи з неба лине тихий лагідно проникаючий в душу голос, в  якому я відчуваю присутність великих енергетичних сил, які заповнюють мене, полонять мою душу, тривожать серце. І нібито й не голос, а якась проникаюча музика, пісеннотворна, чиста, утаємничена, ніжна і лагідна. І мовить той голос до мене: „Хай не тривожиться твоя душа, хай спокійно сприймає все це твій розум. Ти не спиш, хоч здається тобі це маренням і сном. Це хвилини твоєї  мудрості,  хвилини твого світлого бачення цього світу, коли ти прозріваєш, мудрішаєш, наповнюєшся силою розуму і силою доброти.

Але запам’ятай –  це  не сон. Це твій священний обов’язок донести до людей, сказати їм правду і передати їм слова цієї молитви. Ці слова стануть ще одним подихом, ще одним одкровенням, ще однією краплиною, яка дасть людям сили іти вперед до Бога, до світла і правди.

І музика з неба вливалася в мене чарівними словами, які я вже потім зрозумів, як слова молитви. Цієї молитви, яку я й переказую вам, мої добрі і щирі українці. Ті, хто любить землю цю більше як самих себе. Любить її, як самого Бога, вище за Якого немає нічого. І сила та наказала мені передати ці слова Вам, людям, малим і великим, чистим і чесним, совісним ы добродійним. Щоб молилися Ви тій людині, яка несе в собі світле ім’я Володимир. Тобто,покликаний Богом  володіти миром. А це означає робити його прекрасним, добрим, світлим,  сповненим великої вселюдської любові, божої благодаті. Ні, це не придумав я. Бо ніколи не посмів би таке сотворити ради себе. Бо простий я, як земля, чистий, як вода, ніжний, як вранішнє сонце. Моліться не мені, а тому символу, який, певне, обрав Бог. Тому єству, тій душі, яка несе цей образ, цьому імені, нареченому самим Богом. Молітеся і володійте миром. Володійте правдою, володійте добротою, воладійте совістю, як найвищим і найдорожчим благом на землі. Молітеся Богу, а не імені. Бо в кожному імені таїться ім.’я Бога, великого і святого, світлого і справедливого. І від того, як він наверне ближніх своїх на шлях істини і взаєморозуміння, на шлях чесності і справедливості, на шлях добротворення і ласки, на шлях милосердя і братолюбства залежить, яким божественним світлом буде освітлюватися правда на землі.  Сприйміть цю молитву, як благодать Божу, Самим Творцем дану, Самим Великим Всесвітом покликану до життя серед людей чесних і добро творящих.

МОЛИТВА ДО ВЕЛИКОГО ПРАВДОЛЮБЦЯ І ЧЕСТОЛЮБЦЯ ВОЛОДИМИРА

О, Володимире, простий і чесний, безкорисний і справедливий, чуйний до чужого горя і завжди готовий прийти на допомогу простій людині, добропорядний, що бажає щохвилини принести щастя іншим. Володимире! Ти відкинув славолюбство і гординю, підлабузництво і рабоприхильність, нечистоплотність і жадібність, безпринципність і наглість, глупство і грубість, дволикість і зависливість, злобливість і злопам’ятство, зрадливість і підступність, користолюбство і легковажність, лицемірство і брехливість, дріб’язковість і зверхність, ницість і нескромність, несправедливість і нетерпимість, підлість і пілабузництво, грубість і самозакоханість, сварливість і скупість, сластолюбство і боягузливість, хамство і хвастливість, хитрість і цинізм, чванькуватість і егоїзм. Нечесним і продажним язики присікав щочасно, увірував у єдиного істинного Бога нашого, святого і рідного нам українцям близького і животворного. Прийняв святу християнську віру і постійно освітлював світлом слів праведних віру нашу і бажав благочестя усьому рідному краєві і Україні нашій.
Тому, славлячи і дякуючи премилосердному Творцеві й Спасителеві нашому, дякуємо і тобі, просвітителю нашому. Через тебе пізнали ми ще більше віру Христову й хрестилися в ім’я Пресвятої і Пребожественної Трійці; бо цією вірою ми визволилися від судів грішних, які нашу землю терзали й топтали. Словом твоїм визволилися ми від вічного диявольського рабства, яке постійно пекельними муками терзало душі наші і дітей наших.
Твоєю, Володимире, вірою в Бога нашого Христа і України рідної нашої ми прийняли благодать усиновлення Богом душ наших й придбали  надію на успадкування небесного блаженства. Ти є світла зірка, яка вказує шлях до нашого вічного спасителя Господа Ісуса Христа; ти є щирий молитовник і заступник духом і словом землі нашої і всіх людей наших.  І язик наш не може висловити ту велич та висоту благодіянь, переданих через слово твоє на землю нашу, отців і праотців наших.
О добродійнику і просвітителю наший, Володимире! Молися в умі своїм і в церкві нашій і благай у премилосердного Царя Небесного, щоб не прогнівався Він дуже на нас за ті гріхи і беззаконня наші, які ми чинимо щодня. Нехай помилує і спасе нас, з милості Своєї, нехай вселить у серце наше спасенний дух Свій. Нехай просвітить Своєю благодаттю розум наш, щоб ми пізнавали шляхи Господні, залишивши стежки нечесності й обману, і ставали на стежки спасіння та істини, неухильно виконуючи заповіді Божі та настанови Святої Церкви.
Благай, Володимире, Бога, щоб Він продовжив на нас велику милість Свою, щоб не творили ми внутрішніх чвар, щоб спас Він нас від нападу чужинців, від богохульства і безладдя, від голоду і хвороб смертельних та зла нелюдсього.
Нехай подасть нам добрі наміри і врожай плодів земних. Нехай визволить нашу землю від усякого лиха, від банд і грабіжників, шахраїв та авантюристів різних мастей, які заважають людям чесно жити і любити одне одного.
Веди нас, Володимире, до Господа, хай Він дасть нам  однодумність і напоїть великою вірою у добро і людинолюбство. І нехай засяє світло спасенної віри в Україні нашій і по всіх кінцях її, і нехай навернуться до рідного краю ті, хто втратив любов із-за жадібності безмежної своєї із-за шматка жирного, який він придбав підлістю, і нечесністю за кордоном. Хай їхні серця навернуться до рідного дому, яким є українська земля, щоб ми жили на ній у мирі і злагоді, хвалячи і величаючи Бога навіки віків. Амінь.

пʼятниця, 29 листопада 2013 р.

Володимир Гончаренко Це вже поезія

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЦЕ ВЖЕ ПОЕЗІЯ


ПРО ЧУДОВУ НАШУ МОВУ
Не можу я мову ні на що міняти,
За мову, за слово готовий за грати.
За мову страждали, за мову вбивали,
За мову нас ляхи на кілля саджали.

Не можу я мову ні на що міняти,
Бо мова – це правда, бо мова – це мати,
Бо мова – це пісня, що лине садками,
Бо мова – це дружба, зігріта між нами.

Не матимем мови – не буде любові,
Не матимем мови – зітруть нас до крові.
Не матимем мови – зженуть нас до ями,
Без мови, без слова – ми будем рабами.

Ми будем рабами в Європі і вдома.
Ми будем рабами – ця пісня знайома.
Ми будем рабами в крутих яничарів,
В запроданців рідних, у різних бездарів.

Ти будеш світами без мови блукати,
Якщо не навчишся ти мову плекати.
Леліяти треба, як ті аметисти
Слова наші рідні, слова наші чисті.

Як ластівка мова до тебе прилине,
Якщо ти чекаєш її щохвилини,
Якщо ти плекаєш її солов’їну,
І любиш її, як саму Україну.

Любіть  рідну мову, шануйте, лелійте
І кожне словечко ви серцем зігрійте.
Бо мова вкраїнська це наша рідненька,
Бо мова вкраїнська – сестра наша й ненька.

пʼятниця, 15 листопада 2013 р.

Володимири ГОНЧАРЕНКО СОРОКОВА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Володимири ГОНЧАРЕНКО
СОРОКОВА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК



Баба з Покровки носить обновки.
Баба з Покровського зустрічала самого Петроського.
Баба з Полуднівки пішла робить всі заділки.
Баба з Полянецького часто пече паляниці.
Баба з Полянки Маленької пшла до баби старенької.
Баба з Помийників заробила в багача на пару биків.
Баба з Потапців позвала на роботу до себе гарних молодців.
Баба з Поташа в неї з їжі одна каша.
Баба з Почапинців й собі кудись почапала.
Баба з Привітного була завжди привітною.

субота, 9 листопада 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК


 Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Баба з Плешканів пішла в найми до панів.

Баба з Плешканів подалася на Канів.

Баба з Плешканів розповіда дітям байки.

Баба з Плоского дає дітям пити з соскою.

Баба з Пляківки привезла з села олівки.

Баба з Побійної має авторитет людини надійної.

Баба з Погорільців знається на горільці.

Баба з Погребів назбирала для засолки на зиму багато грибів.

Баба з Подібної чекає пори обідньої.

Баба з Подільського ще собою: о-го-го.



Баба з Плешканів пішла в найми до панів.

Баба з Плешканів подалася на Канів.

Баба з Плешканів розповіда дітям байки.

Баба з Плоского дає дітям пити з соскою.

Баба з Пляківки привезла з села олівки.

Баба з Побійної має авторитет людини надійної.

Баба з Погорільців знається на горільці.

Баба з Погребів назбирала для засолки на зиму багато грибів.

Баба з Подібної чекає пори обідньої.

Баба з Подільського ще собою: о-го-го.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК



Баба з печі летіла та сорок порад дати всім зуміла.

Баба з печі пада, всім буде порода.

Баба з Пилявої не буде чиєюсь забавою.

Баба з пирогом, а дід з плужком.

Баба з Писарівки, вже не буде з неї дівки.

Баба з Піківця сподобала молодця.

Баба з Пішки допалася до лемішки.

Баба з Піщаної стала парубку  коханою.

Баба з Плескачівки узялася до горілки.

Баба з Плескачки має дві качки.

пʼятниця, 8 листопада 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК



Баба з Первомайського закохала майстра сільського.
Баба з Перегонівки любила воїнів у погонах.
Баба з Переможенців наймала собі в поле женців.
Баба з Переселян полюбила Василя.
Баба з Петраківки доживе ще до Петрівки.
Баба з Петрівки купила собі кросівки.
Баба з Петровського знала самого Котовського.
Баба з печі – дідові на плечі.
Баба з печі – чорт на піч.
Баба з печі летить, сімдесят сім дум передумає.

четвер, 7 листопада 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТРИДЦЯТЬ СЬОМА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТРИДЦЯТЬ СЬОМА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК


Баба з Паланки любить різні забаганки.
Баба з Паланочки поспішає до дочки.
Баба з Пальчиків не любила п’яних мужиків.
Баба з Панського йшла до загону повстанського.
Баба з Папужинців – гарна тружениця.
Баба з Папужинців найма добрих женців.
Баба з Пастирського не хотіла знать нікого.
Баба з пекла родом.
Баба з пеклом жила рядом.